П`ятниця, 2020-05-29, 7.10.02
Озернянська філія ОНЗ "Озернянська ЗОШ І-ІІІ ступенів"
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Новини [465]
Новини
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 41
Міні-чат
200
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

До школи без страху

 

 

Якщо ваша дитина пішла в перший клас, будьте готові до того, що день за днем ви дізнаватиметесь про неї щось нове, особливо, якщо вона" не відвідувала дитсадок. Як встановлюватимуться стосунки з ровесниками? Чи може спокійно висидіти цілий урок? Чи вміє самостійно переодягатись, запам'ятовувати завдання... Попереду у вас багато відкриттів, тому вам варто засвоїти - на дванадцять років ви також школярі. Цей довгий шлях вам належить пройти разом з дитиною - проводжаючи й зустрічаючи, допомагаючи й підштовхуючи вперед, розділяючи всі успіхи й невдачі. Щоб допомогти малюкові, треба спочатку перебороти свої власні страхи. А для цього зосередьмося:

 Дитина не зібрана і усе плутає?

 Не лякайтесь - таке можна сказати не лише про вашу дитину, їй просто важко звикнути до порівняно жорстких рамок шкільного життя, коли не можна робити те, що хочеться, а потрібно готуватись то до фізкультури, то до малювання за розкладом. Ви цілком можете впоратись з розгубленістю і незібраністю: на великому аркуші паперу напишіть розклад уроків і напередодні ввечері поговоріть з дитиною, що необхідно взяти й приготувати до кожного уроку. Щоб не було проблем з переодяганням, підберіть для шкільних занять максимально простий і зручний одяг, який дитина зможе зняти і одягнути без сторонньої допомоги.

 Зовсім не вміє вчитись?

 Що ж тут дивного, адже він - першокласник! Якщо дитині важко висидіти урок чи без нагадування взятись за домашнє завдання, спробуйте старий психологічний прийом - порівнян¬ня дитини з нею самою: "Ти читаєш значно краще, ніж тиждень тому" чи "Ти так подорослішав відтоді, як став школярем".

 Щодня вникаючи в шкільні справи своєї дитини, постарайтесь допомогти осмислити усе, що відбувається. Наприклад, дитя не в змозі зрозуміти важливості підсумку своєї роботи. Для неї важливіші докладені нею зусилля. Не дорікайте малюкові за не надто хороший результат. Похваліть за старання і лише потім поясніть, як важливо довести справу до кінця. Постарайтесь разом з дитям найбільш цікаво побудувати розпорядок дня.

 Складнощі з завданнями?

 Навіть якщо завдання не дуже важливі чи складні, звички вчорашнього, дошкільного життя іноді не дозволяють малюкові зібратись й налаштуватись на роботу вдома. Домовтесь з ним, коли він повинен щодня сідати за уроки Можливо, варто зробити так, щоб малюк спочатку трохи погуляв. Фізіологи вважають, що нове піднесення фізичної та розумової працездатності настає у дітей близько четвертої години вечора, і це хороший час, щоб виконати домашнє завдання.

 Дитина стомлюється від занять?

 Щоб дитя швидше адаптувалось до школи, краще не перевантажувати його додатковими заняттями - в спортивних секціях, музичній школі і т д. Не старайтесь в погоні за кращими оцінками збільшувати обсяг додаткових завдань. Малюк стомлюватиметься, а його інтерес до навчання може знизитись.

 

 Під час виконання домашніх завдань краще вимикати радіо та телевізор, щоб у квартирі було тихо. Тоді увага дитини не розсіюватиметься. Після кожної півгодини можна зробити невелику перерву й порухатись.

 Як влаштувати учнівський куток?

 Мало хто може похвалитись хорошими житловими умовами, де дитина має окрему кімнату. Але, принаймні, робоче місце вашому школярику просто необхідне. Для початку приберіть з кімнати усе зайве і зробіть це разом, щоб дитині стало одразу зрозуміло - починається нове життя з новими більш серйозними речами. (Але й не варто викидати з життя дитини усі іграшки - ваш школярик ще дитина, просто для них має бути окреме місце.)

 В першу чергу йому потрібен стіл з шухлядами, якими користуватиметься лише він, персональна книжкова полиця й настільна лампа. Стіл повинен стояти біля вікна так, щоб світло падало зліва. На полицю поставте не тільки підручники, але й дитячі енциклопедії, атласи, художню літе¬ратуру зі шкільної програми. Добре, якщо ви знайдете на стіні місце для карти - коли вона постійно знаходитиметься перед очима, дитина легко запам'ятає географічні назви.

 Що повідомити вчителю?

 Інколи вчителю не позаздриш: понад 20 індивідуальностей в класі, яких треба навчити ладити один з одним та ще і вчитися. На жаль, далеко не до кожного учня педагог може знайти підхід. Ось тут і потрібна допомога батьків. Розкажіть учителю про особливості характеру вашої дитини, чого боїться і на що найбільше ображається. Знаючи особливості учня, вчитель знайде з ним спільну мову.

 Не зійшлись характерами?

 На жаль і не всі перші вчителі схожі на Мері Поппінс. Цілком ймовірно, що саме вашу дитину її перший вчитель зачарувати не зможе. Це зовсім не рідкість, тому панікувати не варто. Дуже часто діти бувають досить прискіпливими в своїх симпатіях і навіть учительська манера говорити, одягатися чи поводитися з дітьми може викликати у них антипатію. Якщо ви відчуваєте реальне протистояння учня і вчителя, постарайтесь своїми силами розрядити обстановку. Уважно і спокійно вислухайте дитину, щоб вияснити, в чому суть конфліктів між нею і вчителем. Поясніть своєму першокласнику, як треба вести себе на уроках, до яких вимог учителя бути готовим. Дайте малюку відчути, що ви його союзник і виступаєте на його боці - це для нього дуже важливо. При цьому треба дотримуватись об'єктивності, показуючи, в чому він помиляється.

 

 

 

Важливо пам'ятати:

 

ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ! Радій, що вона є, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її впевненості в собі, не карай несправедливо, не відмовляй у своїй довірі, дай дитині привід любити тебе.

 ОБЕРІГАЙ СВОЮ ДИТИНУ! Захищай її від фізичних та моральних небезпек навіть тоді, коли доводиться поступатися власними інтересами чи навіть ризикувати власним життям.

 БУДЬ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ! Прищепи Їй повагу до традиційних цінностей, сам живи у злагоді з ними, стався до дитини з почуттям відповідальності. Дитині потрібна дружна родина, в якій шанують і люблять старих, підтримують щирі стосунки з ріднею та друзями. Дитина повинна жити в такій сім’ї, де панує правда, чесність, скромність та гармонія.

 ПОГРАЙСЯ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Знайди для неї час, розмовляй із нею, грайся, як це їй подобається, сприймай її забави серйозно. Ознайомся зі світом її уявлень.

 ПРАЦЮЙ РАЗОМ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Допомагай дитині, коли вона хоче взяти участь у роботі. Коли дитина вже підростає, привчай її бути учасником усіх господарських справ. Під час дозвілля та канікул дитина повинна теж підтримувати активну діяльність як у школі так і вдома.

 ДОЗВОЛЬ ДИТИНІ НАБУТИ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ. Дитина визнає лише той досвід, який вона впізнала особисто. Твоя власна досвідченість часто буває зайвою для твоєї дитини. Дай їй можливість нагромадити власний досвід, навіть коли це пов’язано з певним ризиком. Дитина, що її надміру оберігають, дитина, застрахована від будь-якої небезпеки, часом стає соціальним інвалідом.

 ПОКАЖИ ДИТИНІ ПЕРЕВАГУ НА МЕЖІ ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ! Батьки повинні розкрити перед дитиною чудові можливості розвитку та утвердження людської особистості відповідно до особистостей кожного. Водночас дитині слід показати, що будь-яка людина має визнавати й дотримуватися певних меж в своїх вчинках як у родині, так і в колективі, в суспільстві; додержуватися законів і правил співжиття.

 ПРИВЧАЙ ДИТИНУ БУТИ СЛУХНЯНОЮ ! Батьки зобов’язані слідкувати за поведінкою дитини, скеровувати її так, щоб її вчинки не задавали прикрощів ні їй самій, ні іншим.

 СПОДІВАЙСЯ ВІД ДИТИНИ ЛИШЕ ТАКОЇ ДУМКИ ЧИ ОЦІНКИ, НА ЯКУ ЗДАТНА ВІДПОВІДНО ДО СТУПЕНЯ ЗРІЛОСТІ ТА ДОСВІДУ! Дитині потрібно час, щоб навчитися орієнтуватися в цьому складному світі. Допомагай їй, як тільки можеш, вимагай від неї власної думки або самостійного висновку лише в тому разі, коли вона здатна на це відповідно до ступеня свого розвитку та набутого досвіду.

 ДАЙ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ДІСТАТИ ТАКІ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЗГОДОМ МАТИМУТЬ ЦІННІСТЬ СПОГАДІВ! Дитина "живиться" так само, як і дорослі враженнями. Вони дають їй можливість ознайомитися з життям інших людей та з навколишнім світом.

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

 

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона – єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте право прожити власне життя.

 

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

 

3. Не соромтеся виявити свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь – яких обставин.

 

4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

 

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

 

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного ( бажано, щоб заборон було небагато – лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

 

7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати : «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

 

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання – найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання . Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний – вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

 

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти один одного.

 

10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.

 

11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).

 

12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

 

13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

 

14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.

 

15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).

 

Психологічний клімат сім’ї

 

Психологічний клімат – це емоційно-психологічний настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів родини . На думку цих науковців, психологічний клімат конкретних родин формується під впливом двох основних факторів: мікросоціальних умов життєдіяльності родини (її склад, рівень добробуту, соціальний статус) та соціально-психологічного клімату в цілому, основні елементи якого засвоюються внаслідок тісного контакту членів родини .

 

Як зберегти гармонію у родинних стосунках?

 

- всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного. В суперечках враховується думка кожного;

 

- відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини ;

 

- члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;

 

- кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;

 

- члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;

 

- цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;

 

- коаліції між членами родини динамічні й мінливі;

 

- члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.

 

Тож давайте любити та поважати наших рідних, бо вони є найближчими нашими людьми

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Травень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2020